Show notes
Герой нашого часу. Повість друга.
Дійові особи
Савка, герой нашого часу.
Ахванасій, учень Савки.
Горгона Пилипівна, сестра впиздженої Савкою Митродори Пилипівни.
Хабібулін, кунак Савки.
Єгорка Іванцов, геолог і дурний кацап.
Васіліса Єгоровна, женщіна мужской мєчти.
Дiя перша.
Страшне провалля, над яким жахливо літають орли. Над самим краєм провалля стоять Савка і Ахванасій й плюють униз.
Савка (плює униз). Пригай, нахуй!
Ахванасій (плює униз). Ну його в пизду, блядь!
Савка (показує на орла). Дивись, блядь нахуй.
Савка бере каменюку і мєтко швиря в орла. Підбитий орьол камнєм падає вниз.
Ахванасій. Савка, а шо ти кинув?
Савка. Гранату.
Обидва регочуть. Деякий час Савка і Ахванасій з цікавістю дивляться вниз.
Савка (плює униз). Піздєц, нахуй.
Ахванасій (плює униз). Мєткость рук, блядь, і нікакого мошенства.
Дiя друга.
Аул. Біля аулу сидить Хабібулін і пале люльку, набиту кізяком. Входять Савка і Ахванасій. В руках у Ахванасія забитий орьол.
Ахванасій (до Хабібуліна). Стоїмо, бля, а він летить, бля, так Савка як запиздячить, бля. Кажу: "Піздєц, нахуй", - а Савка: "Ніхуя собі". - та палкою як переїбе, каже: "Чмо йобане". Знаєш Савку? А я забрав, оце борщ зваримо. Ніхуйово погулялі.
Савка (плює). Нє дєлай волни, Хваня.
Хабібулін (осматрює забитого орла). По-вашему, ето сич називається?
Ахванасій. Шо за сич. блядь, ніхуя не просцу.
Савка (внєзапно). Чурка йобаний, блядь, чєрєз мінуту віжу борш на столє, кругом всьо блєстіт-свєркаєт! Шо не ясно, бля?
Хабібулін бистро зникає, несучи з собою орла.
Ахванасій. Йобані чурки заїбали, нахуй.
Ахванасій підбира люльку, набиту кізяком, покинуту Хабібуліним, і пале її. Мимо проходить Горгона Пилипівна, сестра забитої Савкою Митродори Пилипівни, вдягнута туристкою.
Ахванасій. Диви, Савка, мамка нехуйова.
Савка. Я таких мамок, Хваня, тоннами на хую вєртєл.
Ахванасій. Було б время, можна було б зайнятися. Неохота тока мудохатися.
Горгона Пилипівна. Рєбята, ви нє студенти, случайно?
Савка (спльовує). Ми доктори, нахуй.
Горгона Пилипівна. Зачєм же ви так грубо? Я к вам по-харошему. Вот у мєня сєстра в городє, она тоже студєнткой била, так, знаєте, інтересно - новая жизнь. А у молодьожі сєйчас вообщє тяга к знаніям. Я б кажется всьо б отдала, чтоб знов ето всьо пєрєжіть - такой ето кайф. Так чтолі по-вашему називаются еті ощушєнія? Ви нє смотрітє, што я старая, я ваші еті молодьожниє слова знаю, сама такая була. І випить могу, і поговоріть, і поспоріть. Ну от, скажіте. - хто ваш любімий поет? У мєня такоє мнєніє, єслі чєловєк нє любіт поезію, он сам сєбя обкрадиваєт, мнє жалко такого чєловєка! Ілі, когда я віжу молодой, культурний чєловєк бьйот кота, ето ж он сам сєбя обкрадиваєт, ето ж он нє кота бьйот, а сєбя! А ви говоріте, для мєня єслі чєловєк нє любіт пріроду, нє любіт животних, нє знаєт поезію родного края, он для мєня нє существуєт!
Під час балачок Горгони Пилипівни Савка і Ахванасій сидять мовчки, дегенеративне відкривши роти, як то роблять хворі на аденоїди, і мовчать.
Горгона Пилипівна. От я смотрю на вас: молодиє, здоровиє, умниє, всьо у вас єсть, - і завідую вам по-харошему. Всьо у вас впєрєді!
Ахванасій. Заїбала нас тут, шось пиздить, а шо - хуй просциш.
Савка. Переїби, шоб не пизділа.
Ахванасій пиздить Горгону Пилипівну. Горгона Пилипівна падає довго і важко, як мішок з гавном. Входить Хабібулін з відром, у відрі кипить борщ, зварений з орла.
Хабібулін. Ми з неї тоже будем борщ варить, чи може так зажарім, нахуй, да і зєдім?
Савка. Чурка хуєв! Скіки тєбя учіть можна, блядь! А шо, борш залупою їсти будем?
Хабібупін похапцем кидається за ложкою. Тим часом Ахванасій витаскує з борща противну орлячу голову і висмоктує в неї мозги.
Ахванасій. Ти, Савка. попробуй! В голові фосфору дохуя, волоси випадать перестануть.
Дiя третя.
В горах Єгорка Іванцов. геолог і дурний кацап, і Васіліса Єгоровна. женщіна мужской мєчти, рвуть траву і собірают камні.
Єгорка Іванцов (наморщивши лоба). Врємя собірать камні і врємя іх разбрасивать, как ви счітаєтє, Васіліса Єгоровна?
Васіліса Єгоровна. Об чом ви щас думаєте, Єгорка?
Єгорка. Єслі чєстно, то я думаю о вас, Васіліса Єгоровна.
Васіліса Єгоровна. Вот как! Ето уже становітся інтересно. І что же ви обо мнє думаєте?
Говорячи всю ету мульку, Васіліса Єгоровна прінімаєт очароватєльную позу, стріля глазами в різні боки і поправля на головє волоси красівими жестами рук.
Єгорка Іванцов. Я думаю, что такая женщіна, как ви, должна украшать жізнь мужчіни, Васіліса Єгоровна. Можно, я вас поцелую?
Васіліса Єгоровна. А вот етого как раз і ніззя.
Єгорка Іванцов. Как же так, почєму ніззя?
Васіліса Єгоровна. А так, ніззя і всьо.
Васіліса Єгоровна показує Єгоркє Іпанцову кончік язика, от чєго дєлаєтся єщьо прєкраснєй. Саме в цю мить зявляється Савка з своїми учнями-Ахванасієм і Хабібуліним. В руках у Савки камінь, який він тупо підбрасує в руці. У Ахванасія в руках кусок іржавого дрота, який він, сам не знаючи для чого, підібрав з підлоги. У Хабібуліна в руках забитий ховрашок, котрого він несе за задні ноги.
Ахванасій (показує на Єгорку і Васілісу). Диви, Савка.
Хабібулін. Синка раз запиздячить, і піздєц йому буде.
Єгорка Іванцов (побачивши Савку з компанією). Товаріші, сюда ніззя, тут гадюк много, укусят!
Ахванасій. Пригай вніз, синок хуєв, пока я разрєшаю!
Єгорка Іванцов (виймає геологічєскій молоток). Тока попробуйте подойті, уркагани, всєх повбиваю!
Під час неї гнєвної рєчі Хабібулін кида в Єгорку ховрашком і влучає йому в їбальніка. Єгорка падає і плачучи повзе з гори вниз. Васіліса Єгоровна, яка безперечно вважає, шо щас її нємєдлєнно будуть їбати, гнєвно свєрка глазами і робить хорошу міну при поганій ігрі.
Васіліса Єгоровна. Тока попробуйте подойті, подонкі, я брошусь уніз!
В словах Васіліси Єгоровни бринить надія на те, шо может всьо обойдьотся тіхо-мірно, і їй не прийдьотся цього робить.
Савка. Пригай, нахуй!
Ахванасій (запопадливо). Так шо, Савка, може їбати і нє будєм, мєнє шо то нє хочєтся...
Хабібулін (запопадливо). Нахуй она нам така здалась. Правда, дядя Савка?
Васіліса Єгоровна. Хлопчики, та ви шо?
Савка. Пригай, нахуй!
Васіліса Єгоровна. А можєт давайте поговорім, рєбята. Ви ізвінітє, я сначала, було, подумала, шо ви жлоби, так вийшло случайно. Ви мнє даже понравілісь, я даже подумала, какіє інтєрєсниє пацанчікі в горах гуляют...
Васіліса Єгоровна починає роздягатись, стоячи на краю обрина. При цьому вона прєлєстно висовує кончік язика.
Савка. Ця хуйня тобі не допоможе. Хлопці, будєм грать в ігру "Артілєрія бьйот по своїм".
Савка і хлопці набирають повні жмені каменюк. Васіліса Єгоровна. стоячи на краю обрива, іздає пронзітєльний крик і взмиває ввись. Деякий час вона кружляє в повітрі, потім безвозвратно ісчєзаєт в разрєжонннх пространствах горного повітря. Савка, Ахнанасій і Хабібулін стоять мовчки над ними літають орли. Хабібулін і Ахванасій чухають потилиці.
Ахванасій. Заїбали, курви, чи женщіни, чи може якісь кури, хуй просциш...
Завіса