Війна обнулила професійні і почасти особисті шляхи мільйонів українців. Жоден з тих, хто через повномасштабне вторгнення переїхав до іншої країни, не буде стверджувати, що живе щасливе життя. Всупереч очевидній реальності, а саме: він і його близькі перебувають в безпеці. Виходить, однієї тільки безпеки мало, аби бути задоволеним життям – і саме про це ми говоримо в цьому епізоді. Здається, перебування за кордоном вимагає від нас все робити з вдвічі більшою наполегливістю і мотивацією – шукати роботу, триматися за стосунки, піклуватися про себе варто робити з більшим зусиллям, ніж ми б це робили вдома, і в мирні часи. Звідки брати сили? Говоримо про таке: - як не потрапити в пастку статусу “жертви” і бути режисером власного життя на чужій території- які рятівні психологічні інструменти допомагають адаптуватися і прийняти нову реальність- чому не варто щосили триматися за дружбу та інші стосунки з минулого- чому важливо вчити мову, шукати роботу, і взагалі виходити з дому частіше- як забезпечити собі базовий догляд, і чому це – найважливіше. А ще – про необхідність шукати підтримку, адже усвідомити і визнати, що вам важко (і в цьому немає нічого дивного) – це вже пів шляху подолання проблеми.

Ask this episode

“What did the council decide on item 42?” — answered with the speaker and the moment.

Transcript

Related