Культура проявляється не лише в мистецтві чи мові, а в кожному нашому щоденному русі: в тому, з якого боку ми дивимось на дорогу перед переходом, у способах вітання, у межах особистої дистанції. Ми не помічаємо цього, поки не потрапимо в інше культурне середовище. І саме тоді стає зрозуміло, що культура – це не щось зовнішнє чи нав’язане. Це вже є глибоко в нас – у наших тілах, у наших автоматичних реакціях. Вона визначає, як ми взаємодіємо з іншими, і формує той неповторний спосіб бути людьми, бути своїми у наших спільнотах. Це дуже загальне поняття, яке містить у собі величезну кількість сенсів. Та у новому випуску подкасту «Політ над буденністю» ми все ж спробували поговорити про культуру якомога більш різносторонньо – з іменами теоретиків, побутовими прикладами, історичними фактами і геополітичними порівняннями. У цьому нам допомогла розібратись Лариса Осадча – культурологиня, кандидатка філософських наук, докторантка НАКККіМ, магістр політології й авторка і лекторка курсів «Культурного Проекту». Ми поговорили з Ларисою про таке: ▫️чому індійці змогли скористатися доктриною ненасильства Ганді, а народи Балтії та українці не можуть дозволити собі розкоші пацифізму; ▫️навіщо нам етніка, щіточки для скатертини та національні казки; ▫️як досвід двох світових воєн посприяв розвитку індивідуалізму, і як це нам допомогло і нашкодило; ▫️як поява жанру світського роману у XVIII–XIX століттях зробила жінок незручними для суспільства і посприяла їхній емансипації; ▫️чому культура – це не про комфорт, а про виживання спільноти; ▫️зрештою, чому саме зараз культура стає найбільш стійким і важливим захистом – колективної пам’яті, ідентичності та майбутнього. Приємного прослуховування!

Ask this episode

“What did the council decide on item 42?” — answered with the speaker and the moment.

Transcript

Related