Show notes
Дійові особи
Павлiк Морозов, атлетичний юнак, нордична краса i гiтлерюгендiвська зачiска; одягнут просто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi; з рiзних бокiв Павлiк Морозов перетягнутий мiлiтарними шкiряними ремiнцями.
Сава Морозов, батько Павлiка Морозова, скупий i хтивий куркуль.
Щукiн, друг Сави, такий же мудак, як i вiн.
Пєлагєя Нилiвна, жiнка Сави Морозова, мати Павлiка Морозова; гарна, ще не стара жiнка, схожа на мать Батькiвщину з вiдомого плакату.
Павєл Власов, побочний син Пєлагєї Нилiвни, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга мужик, сильний i неймовiрно тупий.
Генерал Власов, полюбовник Пєлагєї Нилiвни, батько Павла Власова, фашистський перевертень i таємний агент Канарiса.
Канарiс, шеф абверу Третього Рейху, в трагедiї не зявляється.
Фiлiн, здоровенна i жирна сова, виконує обовязки агента генерала Власова.
Учитель атеїзма, плюгавий мужчина в бухгалтерських нарукавниках.
Альонушка i Іванушка, фольклорнi потвори, iснуючi в нашiй пiдсвiдомостi.
Зєвс, божествєний вождь i вчитель, в трагедiї не зявляється.
Сфiнкс, кровожерна, пiдступна i хтива мiфологiчна потвора з пазурами, крилами, цицьками i пиздою.
Микола Островський, слiпий пророк храма Аполона.
Сука i Блядь, кровожернi химери помсти, богiнi гiвна, мух i менструацiй, так званi еpiнії.
Клiмакс, вiсник богiв, насилаємий на Суку i Блядь.
а також:
пiонери, куркулi, фашисти, блядi, примари, чорти, дракони, горгони i медузи.
Дiя вiдбувається в глухiй сибiрськiй тайзi пiд час Другої Свiтової вiйни.
Дiя перша.
Величний хвойний лiс з мхами, лiанами, ялинами i кедрами. Де-по-де до них самiтньо тулиться берiзка. Чути пiонерський горн. Через чащобу продирається пiонерський загiн. Сховавшись за сосною, на загiн зловiсно уха здоровенний Фiлiн.
Фiлін.
Угу-угу-угу!
Павлiк Морозов (пiдходить до Учителя атеїзма,який веде загiн).
Я знаю,
Це фашист угука на соснi.
Склада вiн карти наших болотiв,
Щоб переслати їх Гудерiану.
Філін.
Угу-угу-угу!
Вчитель атеїзму.
От падла!
Шкода, маузер свiй дома я забув.
Філін (iронiчно).
Угу.
Павлiк Морозов.
Узнать вiн хоче тайни пiонерськi,
А потiм побiжить i закладе
Гудерiану всi секрети нашi.
Учитель атеїзму.
Ти перебiльшуєш, Павлуша,
Як завжди. Скорiш за все
Ексгiбiцiонiст забрався на сосну.
Дiвчаток недозрiлих наших хоче вiн
Злякать з сосни зненацька видом хуя.
Чого робити там фашисту, не пойму я.
Філін.
Угу.
Павлiк Морозов.
Це знають ще у яслах малi дiти,
Що лучше перебдiть, нiж недобдiти.
Катаймо на сосну, стягнем його за яйця
І спитаєм документа. А як не покаже,
То почнемо пиздить. Ото натiшимся.
Я пиздити люблю - людей, також
Жiнок, курей, свиней, собак. Особєнно
Я кошенят люблю топити. Як приємно:
Сидиш собi спокiйно на вiдрi i палиш люльку,
А воно маленьке i дурне все тичеться у сраку.
Так хорошо, що пiсню заспiваєш.
А потiм їх лопатою порубиш на шматочки
Та й викинеш к хуям. Нєт, все-таки
Природу я люблю, i родiну, берьозку i рябiну
Люблю я куст ракiти над рiкой.
Філін (з дерева).
Край родной, навєк любімий,
Гдє ж найдьошь єщє такой.
Вчитель атеїзму.
От бачиш! Нашi там. А ти: Кругом шпiони.
Ето снайпєр, молодой боєц.
Павлік (бере в руку здоровенну ломаку).
А як шпiон - тогда йому пiздєц.
Павлiк кида снаряд Фiлiну в голову, Фiлiн пада з страшним стуком, як мiшок з говном.
Павлік (бере Фiлiна за ноги. Передразнює вожатого).
Снайпєр, молодой боєц,
А как же! Прямо ворошиловський стрiлок.
Павлiк з розмаху пиздить важким Фiлiном об берiзку, якiй зовсiм недавно признавався в любвi. Берiзка ламається.
Учитель атеїзму (до дiтей).
Дєті,
Сєйчас ми всє хором плюнєм на цього Фiлiна:
Раз-два-трі!
Дiти хором плюють i сразу ж запєвають весьолу пiсню про кузнєчiка. Обряд очищєнія на цьому заканчівається, i загiн, ламаючи на своєму путі дерева, суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого Фiлiна, поламану берiзку, бички, консєрвнi банки i гандони. Мякою тигристою ходою входить Генерал Власов. На ньому красивi синi галiфе, шашка i папаха.
Власов (помiча Фiлiна).
От, блядь! Таки, мудак, нарвавсь!
І знов я без связного залишився.
А йобаний Канарiс, мудозвон,
Пиздить в своїй єбучiй шифрограмi,
Що Фiлiну Залiзного Хреста присвоїв Фюрер,
Мабуть, вже посмертно.
(Власов пiднiма Фiлiна за ноги.)
Ну шо, падлюка, щє не охладєл?
Філін (вiдкрива одне око).
Канарiс нє пiздєл?
Генерал Власов.
Шоб ти сказивсь, ушастий долбойоб!
Так налякав, що я ледь не усрався
В свої красивi новi галiфе
І нову вєщь красiву чуть не спортив.
Докладивай мерщiй.
Філін.
Я узнав маршрути
Тих наглих пацанiв в коротких штанях,
Що об берiзку пиздили мене.
Вони iдуть на дальнiї болота,
В яких усяка водиться гидота.
Учитель атеїзму їх веде,
Щоб довести, що це все предрасудки,
Що чорт - це видумки, вампiри - пянi шутки,
А привидєнія - бєсстиднi простітутки,
Якi за рубь залізуть в склєп сiмєйний.
Їм поїбать, що там жмури лежать,
Безнравственi подорви.
Власов.
Ну-ну, вже розпиздівсь,
Пташиний гуманiст,
Жан-Жак Руссо. А сам
Передавив i виїбав
Усе, що в лiсi меньш за тебе.
Диви, яка пустиня навкруги:
Нi зайчика, нi мишки, нi бiлочки.
Філін.
Зато гадюки єсть i кровожерна рись.
Жить стало лучше, стало вєсєлєє,
Тепер жить стало просто заєбiсь.
Власов.
Ходiм, ушаста блядь, за цими мудаками.
Вони шукають те, чого нема,
Щоб довести, що його не iснує,
Так часто мiстики доведені до краю
Шуканням чорта думають, що раз його нема,
То нема i бога.
А пiсля цього сруть у алтарi i дароносицю.
Аж тут приходить чорт у синiх галiфе.
І саме час задуматись, що раз вiн появивсь,
То й бог десь рядом ходить.
Люди, люди, цi дурнi козли!
Як остопизділи менi мiстичнi блядi,
Обвiшанi восточною хуйнею,
Що перед тим як взяти хуй у рота
Повинна привести себе у резонанс
З ефiром свiтовим. Кiстлявi атеїстки,
Що лекцiї читають кугутам про Марс i iншу поєбєнь,
А кугути їбуть їх довгими сумними вечорами
Десь пiд коморою, а та тiки сопить,
А крикнути стiсняється, падлюка,
Бо з города приїхала, в костюмi,
І дулю накрутила в головi.
Совсєм не кайф їбать таку колоду безчуственну.
Та i клiкуши тоже хороши -
Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла,
А як не даш їм грошей, то сєйчас
Обматюкають i плюнуть на пальто,
Що i хiмчистка потiм не почистить.
Куди не кину оком стомленим -
Кругом хуйня. Заябують мене
Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,
Розпатлана самиця злоєбуча,
Що верхи на скаженiм бугаї
Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
У нiкуда; або духовнiсть смирна
Що перстами, покрученими от поліартрiту,
Показує нам, де дорога к храму. В храмi тiм
Залiзо ржаве лежить у рiзних позах
І гнила картопля. О, блядський смисл життя,
Якщо ти єсть!
Філін.
Ти тоже розпиздівся на весь лiс, начальник.
Ну просто романтiзмом повiяло
І Байроном набзділо трохи.
Що ж ти не пiшов в поети,
А подавсь в шпiони?
Власов.
Справа в тому, mein lieber Совушка,
Шо поети разлiчними стiхами
Нам обяснялі мір.
Но основна задача в том i состоіт,
Щоб мір цей пєрєдєлалі шпiони.
Голос з лiсу.
Ау! Ау!
Власов.
То Пєлагєя,
Вона у лiс по ягоди пiшла,
Втiкла iз дома, щоб синок не пиздив.
Вiн їх обох пиздячить, маму й тата,
Хiба це жизнь - щодень приходить пяний
І батька з матiрю халявами по пицi виховує.
Філін.
Та отруїти надо.
Власов.
Ха! Його труїли ми неоднократно,
Та вся отрута в його органiзмi
В мить перетворюється
На шмурдяк молдавський.
Гiвно, яке вiн їсть, у ту же мить
Утворюється бiлоснiжним салом.
Входить Пєлагєя Нилiвна, мать з великої букви, ум, чєсть i совiсть нашої епохи iз слiдами билої краси на лiце i тєлє.
Пєлагєя (ридаючи, до генерала).
Мiй любчику, яка хуйова жизнь!
Хотiлося б, усе в пизду пославши,
Вдвох милуватися у банi на полицi
І вiничком любовно пиздитись
І сьорбати чайок. А замiсть цього
У тебе развєдка, Фiлiн, пiздобол Канарiс,
А у мене - мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,
І два сини, епiчєскіх гєроя
Бодай би їх побили метастази!
Філін.
Я знаю, храм стоїть серед болота,
А в храмi домовина на цепу.
Про це не знає жодная сволота,
Шо в домовинi тiй слiпий пророк живе,
Зовуть його Микола. За життя
Хуйнi вiн рiзної навигрiбав довкола так дохуя,
Що свiтлий Аполон, якому поїбать обично
На страждання припизденого нашого народа,
Раптово зглянувся
І швидко ослiпив Миколу стрiлами,
Щоб той не бачив бiльш пiздоватiзму
І не страждав бєссмислєнно,
Як ми усi страждаєм. Ходiм до нього,
Вiн навчить нас волi Аполона i скаже,
як нам жити, бо нема нiякого терпiння.
Так дальше жить нiльзя! Скрiзь долбойоби!
Навiщо, мама, мудрая сова, мене ти народила!
(Фiлiн бється головою об сосну, сосна ламається.)
Власов.
Ну-ну, main libber совушка, не плач,
Прийде Гудерiан i з ним дядько Канарiс,
Мiшок смачних засмажених мишей вони тобi подарять.
Чути страшне рипiння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить Павєл Власов, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга, мужик з сокирою на поясi. Павєл Власов пиздить себе обома руками в груди, якi iздають звуки, нiби в зонi пиздять по рельсу. Всi ховаються.
Павєл Власов (страшно ричить).
Мать! Мать! Мать!
Власов.
Ну, бля, пiздєц!
Пєлагєя.
Тихiше, бо як побачить,
То зїсть усiх, а Фiлiном закусить.
Власов (з гордiстю).
А всьо-такі синок на мене схож,
Його би в ПТУ чи в iнститута,
А так немає смисла нiкакого,
Що вiн пиздячить лiс i розриває
Навпiл шатунiв i греблi рве. Дiяльнiсть пиздувата.
Філін (здогадався).
Ха! Вiн лишняя людина!
Павєл Власов меланхолiйно лама об колiно вiковiчнi сосни. Раптово помiчає нашу компанiю i iздає страшне кiнг-конгiвське гарчання. Наляканi радіхони разом з жирною совою безпорадно бiгають у монстра мiж нiг i вiд жаху страшно кричать. Причому пiдступний Власов-батько, вiдступаючи, заманює синка до оркестрової ями. Зi звуком скинутого з дзвiницi дзвона Павєл Власов валиться в яму на фаготи i контрабаси.